Olexiy Klasztorny
ЧОМУ МОВНЕ ПИТАННЯ Є ЗАРАЗ БІЛЬШ ФУНДАМЕНТАЛЬНО-ВАЖЛИВИМ, НІЖ БУДЬ-ЯКА З «РЕФОРМ»?..
Протягом чверть-століття кожна чергова влада та підконтрольні їй ЗМІ настійливо навіюють українцям, що «головним є розвиток економіки», а «буде хліб – буде й пісня». Наслідком цього багаторічного культивування «ковбасного віровизнання» неминуче стало катастрофічне відставання країни практично від всіх її сусідів В УСЬОМУ - і в економічному розвитку не в останню чергу.
Через тезу про «пріоритет економіки» громадянам держави нав’язується оцінка самих себе і оточуючих як «бидла», для котрого найважливішим з усього є шлунок. Чи можна собі уявити, щоб «унтерменші», котрі з такою самооцінкою погодились, успішно збудували будь-що, не кажучи вже про квітнучу країну?..
Питання мови абсолютно дорівнює, насправді, питанню гідности нації, як такої, та її вартости для її членів. Якщо гідність втрачено і нація не є вартістю, то податки на утримання держави не платитиме ніхто, як це, власне, і відбувається вже сьогодні. Бо податки, скажу вам як дипломований фахівець із фінансового права, це щось таке, що людина сплачує В ПРИНЦИПІ ДОБРОВІЛЬНО.
Якщо податки переважно платяться не добровільно, а під страхом «маски-шов» і тюрми, то за фіговим листком юридичної форми «податку» ми маємо справу з банальним рекетом. Соціяльні наслідки цього страшні, бо зібрані в такий спосіб гроші НЕМИНУЧЕ витрачаються корумповано: адже суспільний контроль за витрачанням публічних, нібито, коштів відсутній і встановлений бути НЕ МОЖЕ. Жертва рекету навряд чи питає рекетира, куди саме він діває забране в неї, чи не так?..
В свою чергу, власна гідність ніяк не може розвинутися в людини, котра носить на собі тавро «другосортности» кожну мить. Якщо, наприклад, ти живеш на чиємусь утриманні і ходиш в чужих штанях та їси борщ, налитий тобі в тарілку лише з чиєїсь ласки, то «гідність» є люксусом, на який ти просто не можеш собі дозволити. ЯК ЖЕ МОЖЕ МАТИ ЯКУСЬ «ВЛАСНУ ГІДНІСТЬ» ОСОБА, КОТРА ВІДКИНУЛА СВОЮ ВЛАСНУ МОВУ, ЗАМІНИВШИ ЇЇ ЧУЖОЮ?!
Коли ми, нібито, всі будували «єдіную общность – Совєтскій Народ» (те саме, що тепер називається «Русскім Міром»), з московською мовою все було ясно: це «язык міжнаціонального общєнія» всередині цієї «спільноти». І ми, як лояльно-вірнопіддані її члени, цим «языком» послуговуємось. А «кто ніхатіт – на Колиму!», або – в Мордовію. Але ж тепер ми, нібито, цю «общность» уже не «стрім»… Чи все-таки – «строім»?!.
Бо ЯКЩО ми українці, то чому «наша» мова – московська? У нас нема своєї?! Чи вона ЧИМОСЬ ГІРША?!! Якщо «гірша» (як це «за цара» говорилось відкрито, а потім від моменту створення СССР і ДОСІ «навіюється натяками»), то «куди ви з Русміра?» Якщо «вєлікая русская культура» - це «наша» культура, то ми усі – «русскіє», чи не так?..
Що таке тоді ВЛАСНЕ НАША, суто українська культура? Шевченко там з Франком та инші «гречаники»? Якась «місцева екзотика» чи «кольорит», що має другорядне значення відносно «головної» мови та культури, якою ми послуговуємось переважно? В чому ОСНОВА «незалежної України», «російськомовними патріотами», котрої нас закликають бути Порошенко, Турчинов, Яценюк, Авакян та инші «бірюкови-мочанови»?!. ЗА ЩО тоді мають вмирати наші діти в війні з «такімі же точно русскоязычнимі» у степах Донбасу? За свободу імпорту пармезану, який більшість з нас зі своїми зарплатами ніколи не купує й не їсть?!.
І, в решті-решт, ЯК МОЖЕ РАНО ЧИ ПІЗНО НЕ СТАТИ ВІДКРИТИМ ЗРАДНИКОМ ЦІЄЇ КРАЇНИ ТОЙ, ХТО КАЖЕ, ЩО МОВА ВОРОГА – ЦЕ КРАЩЕ ДЛЯ НЬОГО, НІЖ ЙОГО ВЛАСНА?!.
|